Експеримент за участю дітей про роль дорослого у формуванні ненасильницької поведінки.
Матеріали консультації
"Види насильства. Алгоритм дій
постраждалого"
Дії особи, якщо вона зазнала домашнього насильства
Крок 1. Негайно
зателефонувати за номером «102». Під час виклику екіпажу патрульної поліції
слід зазначити, що потрібен саме екіпаж “ПОЛІНА” (поліція проти домашнього
насильства), які реагують виключно на виклики, що пов'язані із домашнім
насильством.
Виклик поліції саме за номером «102» в подальшому допоможе
встановити факт здійснення такого виклику у разі, якщо поліція не приїхала або
не вжила належних заходів.
За фактом виклику має прибути екіпаж патрульної поліції,
зафіксувати прояв домашнього насильства.
Корисно! У
разі, якщо з будь-яких причин особа не викликала поліцію та не зафіксувала факт
насильства в сім’ї в момент вчинення, необхідно звернутися до територіального відділення поліції та
написати заяву
про притягнення кривдника до відповідальності.
Якщо не можливо залишатися вдома, необхідно продумати, де
перечекати небезпеку, взяти із собою всі необхідні документи та речі.
Крок 2. У
разі, якщо особа стала жертвою домашнього фізичного або сексуального насильства
навіть, якщо немає видимих ознак ушкоджень (наприклад синців чи подряпин),
потрібно негайно звернутися до лікаря у травмпункт/судово-медичного експерта,
щоб своєчасно зафіксувати тілесні ушкодження і визначити ступінь їх тяжкості.
Надалі це допоможе притягнути кривдника до кримінальної відповідальності.
Для зняття таких пошкоджень можна звернутися до бюро
судово-медичної експертизи у відповідній області. В подальшому висновок
експерта буде вагомим доказом у суді.
Крок 3. У
разі вчинення фізичного або домашнього насильства, бажано негайно звернутись до
районного відділення поліції для складання письмової заяви про вчинення
кримінального правопорушення, до якого слід додати копію висновку
судово-медичного експерта. У такій заяві слід коротко та чітко описати всі
обставини справи. Також письмова заява може бути направлена, як цінний лист з
повідомленням про доставку.
Важливо! В
районному відділенні поліції також можна зібрати дані, необхідні для кроку № 4,
у випадку, якщо насильство в сім’ї було систематичним
Крок 4. Скористайтесь
правом на встановлення обмежувального припису.
- обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Фізичний дискомфорт (голод, спрага, втома, жарко, холодно, незручний одяг, поза тощо)Емоційне перевантаження (часто після відвідувань дитячих розважальних центрів або перебування у галасливій компанії)Травматична подія (дитина побачила сварку батьків, боїться робити щеплення)Забагато обмежень і заборон або навпаки, занадто м’який стиль виховання, коли дитина зовсім не знає обмежень та меж.
ПОРАДИ МУДРИМ
БАТЬКАМ: 50 ФРАЗ, ЯКІ ХОЧЕ ЧУТИ ДИТИНА
«Я в тебе вірю».
«Я поважаю твоє рішення».
«Це непросто, але ти зможеш».
«Ти робиш правильно».
«Ти все правильно розумієш».
«Як тобі це вдалося?»
«Навчи мене. Як це в тебе виходить?».
«Ти робиш це краще, ніж я».
«У тебе виходить це краще, ніж у мене».
«Я бачу, як ти старався».
«Виходить дуже добре!»
«Ти наполегливо рухався в перед – і все вдалося»
«Можу уявити, скільки часу на це пішло!»
«Уявляю, як довго ти намагався, щоб це вийшло!»
«Твої старання дають гарний результат!»
«Ти добряче потрудився над цим – і результат чудовий!»
«Я з нетерпінням чекаю, коли ми зможемо знову пограти завтра».
«З тобою дуже цікаво».
«Мені дуже сподобалося, як ми пограли».
«Я рада, що ти вдома».
«З тобою дуже цікаво і приємно грати».
«Уявляю, як тобі самому приємно!»
«Що тобі самому тут найбільше подобається?»
«А як ти сам думаєш?»
«А що ти сам про це думаєш?»
«А як тобі здається?»
«А тобі самому як би хотілося?»
«Спасибі за те, що ти зробив».
«Спасибі за твоє розуміння».
«Щиро дякую за твою допомогу».
«Ти мені дуже допомагаєш, дякую!»
«Завдяки тобі я закінчила цю роботу швидше».
«Завдяки тобі у нас тепер так чисто».
«Дивись-но! Постіль застелена!»
«Які яскраві фарби ти береш!»
«Я бачу, ти дуже постарався!»
«Бачу, що ти сам прибрав зі столу!»
«Я не можу намилуватись тобою! Ти такий красивий!»
«Радію, коли ти вдома».
«Я відчуваю, що ми з тобою як одна команда».
«Мені дуже приємно, коли ти так говориш».
«Я така щаслива, що ти у нас є».
«Мені дуже приємно, коли ти мені допомагаєш».
9 принципів покарання, які не завдадуть шкоди самооцінці дитини
Вітаю вас, шановні батьки!
За час карантину діти постійно вдома і мають багато часу для гаджетів.
Пропоную розповісти їм терапевтичну казку "Толя і айпад".
В ній розповідається про хлопчика, який ні на хвильку не розлучався зі своїм гаджетом. І про шкоду своєму здоров'ю навіть не здогадувався.
https://dytpsyholog.com/2016/02/11/%d1%82%d0%be%d0%bb%d1%8f-%d1%96-%d0%b0%d0%b9%d0%bf%d0%b0%d0%b4-%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b0%d0%bf%d0%b5%d0%b2%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%bd%d0%b0-%d0%ba%d0%b0%d0%b7%d0%be%d1%87%d0%ba%d0%b0-%d0%b4%d0%bb%d1%8f/
Дорогі батьки! Я впевнена, що за час карантину ви творчо розвиваєте своє маля. Можливо ви ліпите з пластиліну чи солоного тіста, робите аплікації, займаєтесь орігамі і т.д. Але, мені чомусь здається, що найчастіше ваші діти малюють. Не важливо олівцями, фломастерами чи фарбами, на аркуші паперу, дошці чи асфальті.
Якщо ви прагнете виховати гармонійно розвинену особистість, то поради від арт-терапевта, де пояснюється чому дитину до 8 років не варто вчити малювати, саме для вас!!!
https://dytpsyholog.com/2016/04/14/%d0%bd%d0%b5-%d0%b2%d1%87%d1%96%d1%82%d1%8c-%d0%b4%d0%b8%d1%82%d0%b8%d0%bd%d1%83-%d0%bc%d0%b0%d0%bb%d1%8e%d0%b2%d0%b0%d1%82%d0%b8-10-%d0%b0%d1%80%d0%b3%d1%83%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d1%82%d1%96%d0%b2/
Зичу здоров'я найкращим батькам нашого садочка!
Сьогодні хочу порушити питання страхів у дітей. Найпоширенішим страхом у дітей дошкільного віку є страх темряви. За статистикою, 80% дітей у віці від трьох до десяти років починають відчувати тривогу, щойно батьки вимикають у їхній кімнаті світло. Напівтемрява здається дитині безоднею, у якій ховаються неприємні і навіть небезпечні істоти. Чому виникає такий страх та як допомогти дитині безболісно його перерости?
Доброго дня всім, хто заглянув у мій блог!
Сьогодні поговоримо про пам'ять у дітей. Коли ви почали задумуватися про тренування пам'яті своєї дитини? Перед вступом в школу? Взагалі не думали про це?
Пам'ять дитини можна і ПОТРІБНО тренувати! Для цього є кілька простих способів, які ви знайдете за посиланням:
https://otozh.com.ua/2019/10/12/yak-pokrashhiti-pamyat-u-ditej-10-prostix-sposobiv-polipshiti-pamyat-ditini/
"Стаття 173-4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу
БУЛІНГ – це дія або бездіяльність, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого була або могла бути заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ БУЛІНГУ:
18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», яким закріплено відповідальність за вчинення булінгу.
ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ?
- Подайте керівнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) щодо вашої дитини;
- Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (вчителі, керівництво школи, психолог, старші учні, батьки інших дітей, охорона).
Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – зверніться в поліцію!
ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР?
- Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;
- Поясніть дитині, що за вчинення булінгу (цькування) наступає адміністративна відповідальність;
- Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку; повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;
- Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять;
- Дотримуйтесь рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу, якщо щодо вашої дитини
Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!
ДЕ ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ?
Якщо Вам необхідна правова допомога (юридична консультація, складання заяви, інших документів) – зверніться до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103*.
ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).
Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .
Побічні ефекти покарань
Караючи, ми не виховуємо в дітях моральні принципи та цінності, не вчимо самоконтролю.
Так, під контролем батьків дитина може бути «білою й пухнастою», але якщо потрібно буде прийняти рішення в тій чи іншій ситуації самостійно — вона розгубиться, бо її цьому не вчили.
Покараннями без пояснень ми не виховуємо, а швидше дресируємо. Дитина ухвалює рішення зі страху, а не завдяки усвідомленню наслідків. До певного віку страх — сильна мотивація, але якщо ми хочемо надовго зберегти зі своїми дітьми теплі, довірливі відносини, а згодом із ролі батьків гармонійно перейти в роль друзів, варто обрати інший шлях.
Ось кілька методів, які допоможуть вам дати грамотний «зворотний зв’язок» дитині, вони працюють краще за крик, якщо навчитися ними користуватися.
Метод природних наслідків
Природне покарання спрацьовує саме собою: якщо ти відмовився надіти рукавички, у тебе замерзають руки. Щоправда, дворічному малюкові ще не під силу встановити цей зв’язок, але вже в ранньому віці дитина стикається з деякими неприємними наслідками своїх вчинків. У таких випадках можна просто звернути увагу малюка на цей факт, тобто пов’язати для нього причину й наслідок.
Наприклад, якщо вона страждає від того, що не може знайти у звалищі улюблену машинку, не поспішайте кидатися на пошуки. Якщо до цього ви вже неодноразово намагалися залучити її до збирання іграшок, зараз із повним правом можете сказати: «Бачиш, як шкода, що машинка не знаходиться. Ось якщо ввечері ти всі свої машини завезеш у гараж (тобто в ящик для іграшок або інше призначене для «автопарку» місце), буде добре видно, де яка, і вони не загубляться».
Важливо не підливати масла у вогонь доганами: «Я ж казала, а ти не послухала». Дитина й так отримує зворотний зв’язок від світу. І спочатку не розраховуйте на беззастережне розуміння. Після одного епізоду в дитячій не настане ідеальний порядок. Втім, поступово дитина навчиться встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між своїми вчинками та їхніми результатами.
Метод логічних наслідків
Логічні наслідки призначаються батьками та є договором між ними та дитиною. Наприклад, якщо ти не будеш прибирати свої іграшки перед сном, я приберу їх у спеціальний мішок, і ти зможеш його отримати тільки через тиждень. Якщо будеш погано поводитися в магазині (кричати або канючити іграшки), ми негайно залишимо магазин.
Метод може бути застосований лише тоді, коли дії дитини не створюють очевидну небезпеку для нього самого або оточення. До того ж, вони працюють далеко не в усіх ситуаціях.
Метод засудження поведінки дитини, але не особистості
Дитині необхідний «зворотний зв’язок» від дорослого, щоб зрозуміти, правильно вона робить чи ні. Тому засудження — часто вживаний метод. Головне — говорити про провину дитини (ти вчинив погано, коли зробив те-то й те-то), а не про його особистість («ти — поганий»).
Для такої розмови потрібно вибрати час, коли емоційний стан дитини й дорослого майже нормалізувався. Спілкування має відбуватися на одному рівні, тобто дорослий не підіймається над дитиною й цікавиться його думкою («як ти думаєш, що саме ти зробив не так?»). Після обговорення ситуації дорослий і дитина разом шукають варіанти нової поведінки в аналогічній ситуації, застосовані в майбутньому.
Метод апелювання до почуттів дорослого
Багато батьків недооцінюють значення власних емоцій щодо дитини. Часом батьки вважають неправильним сказати дитині: «Я розлютилася» або «Я засмутилася, коли ти…» Ні, батьки частіше звинувачують: «Ти мене розлютила, ти мене засмутила». Така позиція змушує дитину захищатися.
Коли ж батьки не бояться говорити про свої почуття, використовуючи «я-висловлювання», у цьому майже немає звинувачення дитини, а тільки інформація для неї, що її мама страждає. Це не тільки працює ефективніше, а і вчить емпатії.
Емоційне благополуччя важливе для кожної людини, особливо для дитини. Емоційне благополуччя – одна з базових якостей життя людини, важлива умова збереження фізичного та психічного здоров’я. Його фундамент закладається в дошкільному віці та є необхідною умовою розвитку дитини.
Емоційне благополуччя – базове почуття емоційного комфорту, що забезпечує довіру й активне ставлення до світу. Воно проявляється в переважному позитивному тлі настрою, у стилі переживання результатів дій, успіхів і невдач у розвитку пізнавальної мотивації, у ставленні до оцінки дорослого, у розвитку самоконтролю, переживанні сімейної ситуації. Забезпечується емоційне благополуччя проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитивно – емоційного ставлення до неї. Чеський психолог Зденек Матейчик пише, що «родина – це середовище, в якому задовольняється фундаментальна потреба маленької дитини бути прийнятою всерйоз і бути шанованою.»
Саме в родині задовольняються провідні потреби дитини – дошкільника:
- у любові та прийнятті;
- у розумінні й повазі;
- у довірі до навколишнього світу;
- у нових враженнях;
- у самостійності;
- чітко дотримуватися не суперечливих правил;
- у ритмічній організації життя.
Способи задоволення емоційних потреб дитини:
- контакт очей;
- тілесний контакт;
- пильна увага;
- дисципліна, режим;
- приклад дорослих;
- забезпечення самостійності.
Щоб знати,чи комфортно почувається дитина, потрібно вміти розрізняти прояви емоційного благополуччя й неблагополуччя.
Емоційне благополуччя дитини виражається в таких її рисах:
- довіра до світу;
- здатність проявляти гуманні почуття;
- уміння співпереживати й відчувати стан іншої людини;
- наявність позитивних емоцій і почуття гумору;
- здатність і потреба в тілесному контакті; почуття подиву;
- варіативність поведінки;
- здатність до позитивного підкріплення себе та власних дій;
- упевненість в собі;
- уміння знаходити спільну мову з іншими людьми.
Риси, що сигналізують про емоційне неблагополуччя дитини: схильність ображатися; вразливість; жадібність, егоїзм;страхи,тривожність; агресія, жорстокість;некерованість;замкнутість;байдужість; відсутність інтересу до будь – чого. Які ж причини порушують емоційне благополуччя?
Дитина відчуває емоційне неблагополуччя, якщо:
- не одержує досить любові від своїх батьків, особливо від матері;
- відчуває непогодженість у вимогах до неї;
- відчуває велике, невідповідне віку навантаження;
- у родині панує не гармонійний стиль виховання;
- у родині панує не благополучна атмосфера;
- одержує не достатньо інформації;
- відчуває надмірну строгість батьків або дорослих, покарання, боїться зробити щось не так.
Емоційне благополуччя забезпечується проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитивно – емоційного ставлення до неї. Дотримання батьками певних нескладних правил сприяє створенню атмосфери емоційного благополуччя дитини в родині:
- прийняття дитини з її позитивними і негативними якостями;
- створення в родині безпечної атмосфери, наповненої позитивними емоціями;
- заохочення та стимуляція розвитку всіх здібностей дитини;
- варіювання дорослими власних стратегій поведінки залежно від віку й поведінки дитини, включаючи форми заохочень і обмежень;
- включення в дитяче життя;
- підтримка успіхів дитини;
- вираження своїх почуттів: ділитися почуттями – значить довіряти;
- вирішення конфліктів конструктивними способами;
- використання в повсякденному спілкуванні привітних фраз;
- прояв любові у вигляді фізичних дотиків: обіймати слід не менше 4, а краще – 8 разів щодня.
І потрібно просто любити дитину!
Як наслідок, у дитини з’являється почуття емоційного комфорту, виникає прихильність до дорослого, який цей комфорт забезпечує, що дає дитині впевненість у стосунках зі світом. І дитина «виростає впевненою людиною, яка вірить у свої сили, і щасливою людиною, яка завжди зуміє реалізуватися.»
Комментариев нет:
Отправить комментарий